День захисника України

14 жовтня – величний і багатий на свята день. У цей день ми звертаємось у своїх молитвах до Пресвятої Богородиці, щоб вона, покриваючи нас своїм омофором, захищала і оберігала, вшановуємо козацьку доблесть та звитяги, а з 2015 року ще й офіційно відзначаємо День захисника України.

Годину мужності «Україну захищати» провели бібліотекарі філії №6 для студентів Херсонського політехнічного коледжу напередодні Дня захисника України.

Під час відкритого мікрофона «Хто вони – захисники України?» юнаки, згадуючи героїчні події з історії України,  висловлювали свої думки.  А потім всі разом прийшли до висновку, що захисники це ті, хто виборювали і продовжують виборювати право на незалежність рідної держави не тільки вогнем і мечем, а й пером і словом.

Справжніми захисниками країни були козаки. Розповіді про подвиги славних лицарів передаються із покоління в покоління. Їх оспівують в народних думах, піснях, легендах.  А свідками їх мужності та відваги є високі в степу могили.

Згадати захисників української незалежності допомагають книги з перегляду «Ми – щит і меч твій, Україно» про героїв-козаків, бій під Крутами, Другу світову війну, Євромайдан, що переріс в Революцію гідності…

Боротьба за незалежність України продовжується і зараз. У цій страшній борні наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає. Гідними нащадками Української армії є сьогоднішня молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни.

Детальніше поговорили про книгу «Ни шагу назад», автор Роман Набєгов. Цей збірник – дивовижна сповідь душі воїна Світла, захисника Честі і Гідності рідного народу. Його уклала мати, Оксана Василівна, до річниці загибелі сина, за оригіналами віднайдених рукописів – записів, віршів і листів самого Романа, який передбачив свою трагічну долю захисника Вітчизни.

Затамувавши подих, студенти слухали зворушливу розповідь про героя нашого часу, майже їхнього ровесника. Роман Набєгов був серед тих, хто йшов першим  у добровольчому батальоні «Миротворець» і загинув в бою при виході з оточення під Іловайськом, не доживши до свого 28-річчя.

Фільм «Я – українець» викликав величезну повагу до справжнього патріота, офіцера, людини честі.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять всіх загиблих захисників України, тих, хто віддав своє життя за наше мирне небо над головою.

Людина жива, допоки живе про неї пам'ять…

Чи доводилось вам чути, як люди похилого віку нарікають на сучасну молодь: не так себе ведуть, не те вдягають, не те співають і взагалі – не патріоти?

В такі моменти хочеться кричати: Це не так! Серед представників кожного покоління були і є різні люди.

Хто б що не говорив, але у сьогоднішньої молоді надзвичайні завдання. Найсміливіші та найвідважніші знаходяться безпосередньо там, де точаться криваві бої, де вирішується доля і майбутнє нашої держави ціною життя.

Про херсонського хлопця, мужнього воїна Романа Набєгова, який був серед тих, хто йшов першим  у добровольчому батальйоні «Миротворець», і загинув, не доживши до свого 28-річчя у бою під Іловайськом говорили у бібліотеці-філії №6 під час презентації книги «Ні кроку назад».

Роман Набєгов – герой нашого часу. І тільки після його смерті стало відомо, що був він ще й поетом. Мама, Оксана Набєгова, зібрала всі поезії, записи у щоденниках, спогади друзів, вчителів, знайомих, фото і видала книгу під назвою “Ни шагу назад”. Саме ці слова написав Роман за день до трагедії на своїй сторінці у соціальній мережі.

Велика материнська любов віддала Батьківщині найдорожче…

Читаючи книгу, стає зрозуміло, що автор володів даром передбачення. Адже ще у 2008 році у нарисі  «Я пророк (Апокаліпсис)» було написано про російсько-українську війну, яка розпочалась навесні 2014.

Фільм «Я – українець» викликав величезну повагу до справжнього патріота, офіцера, людини честі. А вірш, написаний ще у 2006 році, про смертельне коло, у яке взяв їх ворог, пройняв до глибини душі, до сліз, до плачу…

Після прочитаних віршів всім стало зрозуміло, що Роман знав, що робить і який саме путь обрав.

Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять Героя АТО Романа Набєгова й усіх тих, хто віддав своє життя за наше мирне небо над головою.

Кажуть, що війна триває допоки не буде похований останній загиблий солдат. А людина живе, допоки живе про неї пам’ять.