Аудіокнига. Новий формат читання.

Шановні читачі блогу, користувачі бібліотеки-філії №6 Херсонської ЦБС сьогодні ми, через агресію російської федерації, розкидані по всьому світу. Згадуємо наші душевні зустрічі у бібліотеці! Сподіваємося, що вони продовжаться, не хочемо втратити вас, як читачів. 

Ми впевнені, що не всі ви маєте зараз доступ до книг у звичайному паперовому форматі, особливо української. Тому рекомендуємо аудіокниги, які сьогодні користуються великою популярністю.

Їх можна слухати будь де: чи то в Херсоні, Миколаєві, Одесі, Дніпрі, Хмельницькому, Львові, чи то в Польщі, Німеччині, Болгарії, Румунії, Норвегії тощо. Аби був інтернет.

Аудіокнига - це вибір на користь сучасності та мобільності. Ми будемо вам пропонувати тільки безкоштовні аудіокниги.

Сьогодні знайомимо вас з творцем історичних оповідань Адріаном Кащенко.

Запитайте нині першого-ліпшого читача, хто такий Адріан Кащенко, і почуєте у відповідь: «Не знаю...». А був час, коли в середовищі людей, яким небайдужа була доля України, її історія, культура, зачитувалися книжками цього письменника.

За часів СРСР усі твори Кащенка заборонили й вилучили з бібліотек. До 1989 року про нього ніхто не згадував. У 1921-му український літературознавець Петро Єфремов впорядкував шеститомник творів Кащенка, але подальша доля цієї праці невідома. Досі не знайдено ні особистого архіву, ні листів письменника. Навіть могила його не збереглася. Після шести десятиліть Адріан Кащенко знову промовив своє слово до читача.

Закликаємо вивчати історію нашої країни в тому числі і через твори письменника.

15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ московські війська зруйнували Запорізьку Січ. Про цю подію пропонуємо прослухати історичне оповідання Андріана Кащенка "На руїнах Січі"

В оповіданні "Перерід" об'єктом письменницької уваги стало таке грізне явище, як цілковите виродження українських поселенців, примусово вивезених на Урал ще в роки кріпаччини. Їх закупив князь Д. (не хто інший, як Демидов) і пішо вивів на Урал як робочу силу для своїх металургійних заводів. Два роки мандрували, дев'ять років працювали, а коли вийшла воля, начальство все одно не дозволило їм повернутися на Україну і поселило усіх «хохлів» трьома великими слободами, в яких мешкало понад десять тисяч чоловік.

Перерід — це знайдена письменником формула національної трагедії. Тільки ті з українців, хто прибув дорослим, ще пам'ятають Україну, знають рідну мову, але вже не розмовляють нею. 

Друге і третє покоління знає про батьківщину з розповідей батьків і дідів. А тим часом у життя входить уже четверте покоління, яке нічого не знає і не пам'ятає. 

Мине небагато часу, розвіються на порох останні привезені з України рушники та пучечки волошок і залишиться тільки перерід — болюча рана багатовікової історії України.

Натхненні віковою імперською політикою, нескінченним розширенням територій і безкарністю, російські можновладці століттями нищать і асимілюють корінні народи захоплених територій. Одним з інструментів, який використовувала і використовує нині рф проти українців, є депортація, тобто примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави загалом. Також насильницьки вивезені люди часто ставали безоплатною робочою силою. 

До Першої світової війни з України за Урал виїхало до 2 млн осіб і за чисельністю українці значно переважали ін. мігрантів, становлячи від 60 до 90 % їхнього складу. 

Сьогодні росія знову депортує населення з тимчасово окупованих українських територій.

Допомагаймо ЗСУ, хто як може, вигнати ворога з нашої землі! Наше покоління повинно перемогти агресора, щоб більше від них не страждали наші діти та онуки. Слава Україні!

Сильні духом

Масове волонтерство, та ще й в умовах окупації - явище, яким українці дивують світ.

Центральна бібліотека імені Лесі Українки ініціювала провести загальносистемний Марафон «Сильні духом» у всіх працюючих бібліотеках міста. А саме зустрічі з волонтерами, відомими публічними херсонцями, котрі з початком повномасштабного вторгнення зайняли проукраїнську позицію та активно допомагали людям.

Ми запросили на зустріч херсонку Ірину Саліхову.  У рідному місті Ірина – людина  відома. Перш за все, як класна журналістка, яка  працювала в усіх видах ЗМІ – газета, радіо, телебачення, онлайн… І всюди виділялася тим, що зазвичай іменують власним творчим почерком. 

Ірина Саліхова вже у перші дні повномасштабного вторгнення військ рф в Україну організувала у Херсоні волонтерську ініціативу "Котики-патріотики", і всі її зусилля спрямувала на допомогу лікарням і людям, які потребували допомоги. Президент України 30 грудня вручив Ірині відзнаку "Золоте серце". 

Тож «Сильні духом» - це беззаперечно про неї – про Ірину Саліхову.

Перш ніж надати слово гості, бібліотекарі ще раз нагадали всім присутнім про сьогоднішню ситуацію на Херсонщині, переглянули декільки промовистих світлин з підтопленням та обстрілами російської армії.

Одним волонтерським духом зустріч об'єднала людей з Херсона та Херсонщини, Миколаєва, Одеси та Одеської області, Дніпра, Києва, Польщі, Німеччини та Норвегії, - українців, яким болить Херсон і, яким небайдужа доля Херсонщини.

Всі присутні дуже уважно слухали розповідь Ірини про волонтерство в окупації, про волонтерську ініціативу "Котики-патріотики", про ризики, про величезне фізичне та моральне навантаження, 

про щастя, коли через блокпости машина "гуманітарки" приїжджала неушкодженою та про радість, коли потрібні ліки доходили до хворих. А ще болючі спогади про виїзд через численні блокпости, які так знайомі багатьом присутнім на заході.

Ірина Саліхова також поділилася своїми думками щодо сьогоднішньої складної ситуації на Херсонщині, порадила, з ким контактувати щодо надання гуманітарної допомоги і, що саме зараз потрібно Херсону та області.

Під час зустрічі вийшло цікаве спілкування. Користувачка бібліотеки Тетяна Фиріна розповіла зміст телефонної розмови з подругою, яка знаходиться в Олешках з хворою мамою на четвертому поверсі без світла та води, і ніякої допомоги. Ольга Маляренко поділилася своїм досвідом волонтерської допомоги для мешканців лівобережної Херсонщини. 

Ірина за свою волонтерську роботу була нагороджена відзнакою «Золоте серце». Президент України нагороджував всього п’ятдесят  волонтерів з усієї країни. Херсонці пишаються тим, що серед них була і наша сильна духом Ірина Саліхова. На врученні нагороди «Золоте серце» волонтери, які допомагали армії казали, що це неможливо, те, що робили «котики-патріотики». А «котики»  не знали, що це неможливо, і робили.

Присутні подякували Ірині Саліховій за волонтерську та інформаційну роботу, цікаві та щемливі розповіді, за її золоте серце і сильний дух.