Аудіокнига. Новий формат читання.

Шановні читачі блогу, користувачі бібліотеки-філії №6 Херсонської ЦБС сьогодні ми, через агресію російської федерації, розкидані по всьому світу. Згадуємо наші душевні зустрічі у бібліотеці! Сподіваємося, що вони продовжаться, не хочемо втратити вас, як читачів. 

Ми впевнені, що не всі ви маєте зараз доступ до книг у звичайному паперовому форматі, особливо української. Тому рекомендуємо аудіокниги, які сьогодні користуються великою популярністю.

Їх можна слухати будь де: чи то в Херсоні, Миколаєві, Одесі, Дніпрі, Хмельницькому, Львові, чи то в Польщі, Німеччині, Болгарії, Румунії, Норвегії тощо. Аби був інтернет.

Аудіокнига - це вибір на користь сучасності та мобільності. Ми будемо вам пропонувати тільки безкоштовні аудіокниги.

Сьогодні знайомимо вас з творцем історичних оповідань Адріаном Кащенко.

Запитайте нині першого-ліпшого читача, хто такий Адріан Кащенко, і почуєте у відповідь: «Не знаю...». А був час, коли в середовищі людей, яким небайдужа була доля України, її історія, культура, зачитувалися книжками цього письменника.

За часів СРСР усі твори Кащенка заборонили й вилучили з бібліотек. До 1989 року про нього ніхто не згадував. У 1921-му український літературознавець Петро Єфремов впорядкував шеститомник творів Кащенка, але подальша доля цієї праці невідома. Досі не знайдено ні особистого архіву, ні листів письменника. Навіть могила його не збереглася. Після шести десятиліть Адріан Кащенко знову промовив своє слово до читача.

Закликаємо вивчати історію нашої країни в тому числі і через твори письменника.

15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ московські війська зруйнували Запорізьку Січ. Про цю подію пропонуємо прослухати історичне оповідання Андріана Кащенка "На руїнах Січі"

В оповіданні "Перерід" об'єктом письменницької уваги стало таке грізне явище, як цілковите виродження українських поселенців, примусово вивезених на Урал ще в роки кріпаччини. Їх закупив князь Д. (не хто інший, як Демидов) і пішо вивів на Урал як робочу силу для своїх металургійних заводів. Два роки мандрували, дев'ять років працювали, а коли вийшла воля, начальство все одно не дозволило їм повернутися на Україну і поселило усіх «хохлів» трьома великими слободами, в яких мешкало понад десять тисяч чоловік.

Перерід — це знайдена письменником формула національної трагедії. Тільки ті з українців, хто прибув дорослим, ще пам'ятають Україну, знають рідну мову, але вже не розмовляють нею. 

Друге і третє покоління знає про батьківщину з розповідей батьків і дідів. А тим часом у життя входить уже четверте покоління, яке нічого не знає і не пам'ятає. 

Мине небагато часу, розвіються на порох останні привезені з України рушники та пучечки волошок і залишиться тільки перерід — болюча рана багатовікової історії України.

Натхненні віковою імперською політикою, нескінченним розширенням територій і безкарністю, російські можновладці століттями нищать і асимілюють корінні народи захоплених територій. Одним з інструментів, який використовувала і використовує нині рф проти українців, є депортація, тобто примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави загалом. Також насильницьки вивезені люди часто ставали безоплатною робочою силою. 

До Першої світової війни з України за Урал виїхало до 2 млн осіб і за чисельністю українці значно переважали ін. мігрантів, становлячи від 60 до 90 % їхнього складу. 

Сьогодні росія знову депортує населення з тимчасово окупованих українських територій.

Допомагаймо ЗСУ, хто як може, вигнати ворога з нашої землі! Наше покоління повинно перемогти агресора, щоб більше від них не страждали наші діти та онуки. Слава Україні!