Бібліотека: від історії до сьогодення

Інформаційну годину "Бібліотека: від історії до сьогодення" провела бібліотекарка філії №6 Херсонської ЦБС для дев'ятикласників Херсонської загальноосвітньої школи №44 напередодні Всеукраїнського дня бібліотек. 

Учні 9-А та 9-Б (всього 30 осіб) познайомилися з інформацією про перші бібліотеки Стародавнього світу та першу бібліотеку Київської Русі. Радісно було почути від учнів відповідь на запитання про те, хто і де заснував першу бібліотеку у Київській Русі.

Правильно відповівши на запитання "Без чого не було б бібліотек?" (звісно, що без книг), дев'ятикласники дізналися про німецького винахідника і першодрукаря Йоганна Гутенберга, про його ручний друкарський верстат та про Івана Федорова - одного із перших українських друкарів.

Через презентацію бібліотекарка показала найпопулярнішу книгу у світі, найдавнішу книгу на Землі, найважчу, найтовстішу книги у світі та мініатюрну книжку - томик віршів Т. Шевченка «Кобзар», який створив мікромайстер Микола Сядристий.

Далі говорили про унікальні бібліотеки світу. Такі, наприклад, як центральна бібліотека в Канзас-Сіті, фасад якої називають "Книжкова полиця", про бібліотеку Каліфорнійського університету у Сан-Дієго, будівля якої нагадує величезний ліхтар чи крону дерева, про бібліотеку-голову в місті Ніцца у Франції, про бібліотеку в тролейбусі у Болгарії, про бібліотеку у джунглях, яку самі архітектори називають Кін-Конгом та інші.

В рубриці "Бібліотеки України" мова йшла про найбільшу бібліотеку України - Національну імені Вернадського, яка входить у десятку найбільших книгозбірень світу, про Наукову бібліотеку Львівського університету імені Франка, яка є однією з найбільших та найдавніших діючих бібілотек України, бібліотеку КПІ, Одеську національну наукову бібліотеку, яка вважається першою публічною в Україні.  Говорили про те, що сьогодні бібліотеки це - громадські простори, куди можна прийти з компанією та чотирилапим улюбленцем, влаштувати там фотосесії та кінопокази. Такими і є наші херсонські бібліотеки.

Родзинкою онлайн-зустрічі було те, що до нас приєнався Михайло Годованюк - херсонець, що закінчив гімназію №20, зараз проживає у Німеччині і вступив там до університету. 

Михайло - друг і волонтер нашої бібліотеки, то ж залюбки погодився розповісти про бібліотеку у Німеччині, яку відвідує та документами якої користується.

Михайло показав, як виглядає бібліотека зовні та всередині, розказав про фішки книгозбірні: автомати, через які можна взяти книгу та повернути, чіпи у кожній книзі, на вході електронна рамка, куточок рекреації з диванчиками, великий вибір настільних та комп'ютерних ігор, які можна взяти додому, книги на різних мовах, в т.ч. і українською. 

Також Михайло показав сайт бібліотеки, зайшовши у свій кабінет. Школярі побачили, як наш гість за декілька кліків продовжив термін користування книгою, бо за борги великі штрафи. Відео фрагмент: Михайло Годованюк розповідає про правила користування бібліотекою у Німеччині.

Всеукраїнський день бібліотек відзначають як любителі книжок, так і бібліотекарі. Тож, вітаємо всіх книголюбів! Бажаємо всім нам швидшого закінчення війни перемогою України, повернення додому і зустрічей офлайн у бібліотеках нашого рідного, незламного Херсона.

 

 

16 вересня 2023 року - День міста-героя Херсона

Традиційно, у третю суботу вересня, херсонці святкують День міста. Цьогорічна дата – 16 вересня.

Закликаємо херсонців відзначати день нашого міста, де б ми зараз не проживали через війну, яка триває.

Росія порушує правила ведення війни і масово чинить воєнні злочини. Херсонці з перших днів постраждали від повномасштабного вторгнення армії рф на територію України, пережили окупацію й продовжують страждати від щоденних масованих обстрілів. Кожен день - це битва за виживання. Боляче дивитися на зруйновані будинки та спустошене війною місто. Але Херсон - нескорений! 

Історія зафіксувала дати. А ви?

Пропонуємо вам перевірити себе через інтерактивне завдання "Херсон - місто-герой: історія у датах".  Встановіть відповідність між історичною подією та датою. Успіхів!

"Херсон - місто-герой! Історія у датах"  (три варіанти)

Варіант 1: Знайди пару (правильно знайдені пари щезають)

 

Варіант 2: Знайди пару (правильно підібрані пари об'єднуються та залишаються)

 

Варіант 3: Парочки (Серед закритих квадратів віднайдіть відповідні: подія та дата)

 

"Як виявилося, маленький провінційний Херсон не такий уже й поганий. Багато херсонців, відвідавши інші країни, тимчасово проживаючи в інших містах нашої держави, у більшості випадків хотіли повернутися додому. Тут, ми вдома! Тут і Рим, і дачна Венеція, тут львівські кав'ярні та круасани! Тут усе наше і для нас!" - Михайло Олійник "Незламний Херсон".

29 серпня - День пам’яті захисників України

29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників України. 

Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

Коли 29-30 серпня 2014 року бійці виходили з Іловайська по "зеленому коридору" без зброї, бо такі були умови під гарантію безпеки, колону розстріляли. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Проект AFTER ILOVAISK є документальним проектом спрямованим на збереження пам'яті та переосмислення трагічних подій, які мали місце в серпні 2014 року поблизу міста Іловайськ Донецької області. 

Це документальний мультимедійний проект, створений для збереження та переосмислення значення подій серпня 2014 року військовими, їхніми родинами та громадянами України в цілому. Від сприйняття як трагедії до засвоєння важливого уроку.

Шановні читачі блогу "Бібліотечний дім", ми пропонуємо вам познайомитися з віртуальною книжковою виставкою "Герої не вмирають!". У кожній із представлених книг автори вшанувують загиблих в «Іловайському котлі», вони ніби хочуть подарувати продовження їхнім життям – у слові й у пам’яті.

Рекомендуємо статтю  "А десь над соняхами в полі до Сонця в небо йшли Герої…" на сайті Національної історичної бібліотеки України. Тут ви знайдете більш повну інформацію про ті події, посилання на документальні фільми, познайомитеся з виставкою документів, експозиція якої вміщує книги та періодичні видання із фонду НІБУ, що висвітлюють історію боротьби героїв за незалежність нашої держави, увічнюють мужність та відданість воїнів, їх безстрашність і патріотизм.

Український народ завжди з повагою ставився до своїх героїв. Вшанування пам’яті полеглих за нашу свободу, нашу незалежність, нашу державність – це важливий момент осмислення тих цінностей, заради яких людина здатна пожертвувати своїм життям.

Ми схиляємо голови у вдячності перед нашими героями. Дзвін пам’яті завжди лунатиме у наших серцях. 

Дякуємо за життя!

Вірші, написані війною... Вікторія Концева

Поезія Вікторії Концевої – трепетно-ніжна, але гостра, як стріла та поезія Михайла Олійника – мужня, чоловіча зустрілися під час онлайн-спілкування "Вірші написані війною..."

Вікторію добре знають користувачі бібліотеки-філії №6 Херсонської ЦБС. Це наша перлинка, наша зірка. Вона така різна: тендітна і сильна, чарівна, розумна, активна і дуже талановита.

Повномасштабне вторгнення заставило Вікторію з малою донечкою з першого дня війни зазнати долі біженки. Тамуючи сльози, присутні слухали розповідь Вікторії про виїзд з Ірпеня 24.02.2022, який дивом відбувся.

Про те, як жилося в Іспанії частково розповідає вірш «Ай лав Мадрід»: "... І коли мені стає зовсім не дуже, так, що хочеться вить, я думаю, що комусь значно гірше, аніж мені. Це допомагає триматися до наступного разу...".

Але, щоб до кінця зрозуміти зміст віршів Вікторії, відчути те, що відчувала вона, потрібно послухати авторське виконання. Бо Вікторія не тільки поетка, вона ще й чудова акторка!

Фейсбук та інстаграм Вікторії через яскраві дописи та промовисті фото показують все її життя та настрої: її тугу за українською школою, за друзями та рідними. 

Про її тугу за Україною: "3311 кілометрів. Декілька діб в автобусі. Заправки, придорожні кафе, перекреслені написи на узбіччях сірих доріг.  

9 місяців минуло, як полишила тебе. 

І не минулого жодного дня, щоб я не думала про тебе. Не минуло жодного дня, щоб я не згадала, як ти пахнеш та як звучиш, яка ти на дотик, яка на смак. 

Я так стужилася за тобою. 

Я цілую твою землю, я падаю в твої обійми, я ридаю на твоїх грудях, я затихаю в молитві.

Я по-вчительськи пафосно і по-дитячому щиро кажу, як сильно тебе люблю, моя Україно"

Вікторія розповіла про свою роботу вчителькою української мови та літератури в  Українській суботній школі в Мадриді "Нове Покоління". Впевнені, що іспанські школярі ніколи не забудуть вчительку Вікторію з України.

У кожного під час війни свій біль, свої втрати, свої переживання... Вікторія написала вірш "Не пий каву в Варшаві…" на дуже болючу тему для українців, який викликав багато сперечань у коментарях та ще більше репостів. Поетка вважає, що багато користувачів фейсбука  зрозуміли її вірш буквально, не побачивши сатиричного зміст. Від цього і суперечки. Дуже часто у мережі роздмухують різні теми, щоб українці сварилися. 

Вірші Вікторії Концевої, як і сама поетка припали до душі присутнім. Ви тільки почитайте відгуки у чаті зустрічі!

Щиро дякуємо Вікторії Концевій за її творчість, за відкритість, чесність, щирість, дякуємо за нашу багаторічну дружбу. 

Вікторіє, нехай береже вас Господь! Здоров'я вам і вашим рідним! Щоб більше ніколи вам не довелося виїжджати з України! І щоб швидше закінчилася війна. Слава Україні! Героям слава!

Вірші, написані війною. Михайло Олійник.

 

Дорогі друзі, шановні херсонці та українці! Вже 540 днів йде повномасштабна російсько-українська війна… Ми не перестаємо дякувати Богу, нашим ЗСУ та всім, хто став на захист нашої Батьківщини. Дякуємо за життя.

Війна триває і на культурному фронті для збереження нашої ідентичності. Напередодні  православного свята Преображення Господнє користувачів бібліотеки та всіх бажаючих зібрали на онлайн-спілкування вірші, написані війною. 

Присутні дізналися про життєвий та творчий шлях херсонського поета Михайла Олійника – випускника Херсонського державного університету. За фахом він інженер-педагог, за покликом серця – поет, а за професією – спортивний тренер. Майстер спорту України з гирьового спорту, тричі був чемпіоном світу, багаторазовий чемпіон України, восьмиразовий рекордсмен книги рекордів України. Сьогодні працює з людьми, допомагає в реабілітації, служить інспектором муніципальної варти в Херсоні.

Під час вибухів та окупації від поганих думок Михайла рятували вірші… Власні вірші. Доречі у нашій бібліотеці є книги Михайла Олійника. На фото ви бачите автограв поета «славним читачам бібліотеки-філії №6 Херсонської ЦБС». 

Писати автор почав ще в дитинстві. До війни видав збірки  «Алгоритми мого серця», «Скрипка душі», «Залізна лірика». У фейсбуці веде поетичну групу, яка називається «Алгоритми мого серця», там він розміщує свої поезії ще з 2019 року. Тому є вже своя аудиторія, шанувальники, більше 2,5 тисячі підписників.

Ще тоді задумав видати трилогію про війну, окупацію та перемогу. Вже є видані «Незламний Херсон» та «Цвіт акації в окупації». Перша частина це – «Незламний Херсон». До кожного вірша є короткий вступ, де вказано, чому автор його написав, хто його спонукав. Друга частина – «Цвіт акації в окупації» саме про окупацію: почуття людей, про те, як вони жили, про віру в Бога, кохання, яке тримає на землі. Багато молитв. У збірці 84 вірша. Всі вони чудові, як за тематикою, так і за поетичною майстерністю. Це мудрі роздуми поета про сутність людського буття. І скоро вийде збірка «Я розкажу вам про Херсон». Це вірші, написані вже після звільнення, з березня-квітня 2023 року.

Особливістю творчого стилю поезій Михайла Олійника є те, що вони без розділових знаків. Це дає можливість читачеві самостійно визначити інтонацію та ритміку. Крім того, всі слова написані з маленької літери, окрім власних назв. 

Про чужий шансон в маршрутках та рідну мову. 

Михайло у віршах відгукується на різні події Херсона, Херсонщини, України. Він пише на підтримку лівого берега, про підтоплення Херсонщини, про те, як рашисти щоденно нищать рідне місто.

Поет писав раніше і пише зараз вірші, де зізнається в любові до Херсона, до свого рідного села Гаврилівка і до дороги додому…

Автор навіть не очікував, що збірка віршів «Незламний Херсон» стане настільки популярною. Зараз ця книга є в США, Франції, Іспанії, Польщі, Нідерландах, Німеччині. Наші херсонці, які виїхали, її замовили. А ще на аукціоні у США продали дві книги Михайла Олійника. Про все це Михайло пише на своїй сторінці у ФБ а також на сторінці «Алгоритми мого серця».

Михайло Олійник читає свої вірші серйозно, по-чоловічому і одночасно дуже чуттєво. В цьому переконалися учасники зустрічі, прослухавши декілька віршів авторського виконання, які поет надіслав нам у аудіоформаті.

Вірші Михайла Олійника передають українцям та людям всього світу незламний дух херсонців та подих нашого південного міста. 

Для херсонців, де б вони не були, вірші Михайла Олійника завжди актуальні. Вони пишуть безліч коментарів подяки та захоплення, діляться ними у соцмережах, пишуть на них музику.
Присутні дізналися, які вже є пісні на слова Михайла Олійника і, як виявилося, багато хто їх добре знає.

Книги "Нескорений Херсон" та "Цвіт акації в окупації" і зараз можна придбати у Михайла Олійника з автографом  або на сайті "Олді+" але без автографа.

Бажаємо нашому херсонському поету Михайлу Олійнику міцного здоров'я, наснаги, творчих досягнень і віршів про мирний, відбудований, квітучий Херсон, яким він скоро буде! Слава Україні! Героям слава!

День Української Державності

 

Історія української державності – це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році. Українській державності – понад 1000 років. 

Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.

Під час онлайн-спілкування на тему "Історія української державності від Скіфії до сьогодення", яке пройшло напередодні, користувачі бібліотеки-філії №6 дізналися про історію цього дня, познайомилися з інформаційними матеріалами до Дня Української Державності - 2023 на сайті Українського інституту національної пам'яті.

Присутні спробували самостійно назвати спадки України від Русі, Галицько-Волинської держави, від Великого князівства Литовського, від козацької доби, від УНР, ЗУНР, від Української держави Павла Скоропадського і перевірили свої знання через інфографіку з сайту Українського інституту національної пам'яті. 

Для того, щоб краще вивчити історію України, її державотворення бібліотекарі запропонували присутнім самостійно переглянути анімаційний фільм "Історія України за 15 хвилин", а також порекомендували книгу Братів Капранових «Мальована історія Незалежності України». 

Це книжка і для дорослих, і для дітей. Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями допоможе читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення.

З цікавістю присутні відповідали на запитання вікорини "Моя Україна".

Спробуйте і ви, шановні читачі бібліотечного блогу.

Що ми знаємо про нашу державу? Херсонська бібліотека-філія №6 пропонує перевірити наскільки ви ерудовані у питаннях українського державотворення, яке має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.

Вікторина «Моя Україна» – саме для цього. Оберіть один варіант відповіді із запропонованих, а потім натисніть позначку в правому нижньому куті. Успіхів! 

 

Сьогодні знання історії нашого державотворення є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни російської федерації проти України. Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди ніби-то України - штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна - це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за право на власні історію та ідентичність.

І насамкінець слова з книги Братів Капранових: "Вчися пишатися своїми предками, і нащадки пишатимуться тобою. Бо ж українець - не тільки той, чиї діди були українцями, а той, чиї діти будуть українцями"

Вітаємо з Днем Української Державності!

Сильні духом: тендітна та мужня Аліса Фогель, дівчина-кіборг Наталія Кактус

 

507 день Україна протистоїть повномасштабному вторгненню росії. З кожним новим днем ми все більше ненавидимо окупантів, тому дуже чекаємо перемогу, донатимо на ЗСУ та допомагаємо один одному. 15 липня бібліотекарі провели зустріч-онлайн «Рятівники серед нас».

Присутні почули неймовірну історію жінки, матері, яка у перші дні війни здолала довгий шлях через пів Європи, з заходу на південь України, пішки з Миколаєва до Херсону та назад, пройшовши лінію фронту, лінію вогню, багато ворожих блокпостів, переживши неодноразові обшуки та небезпеку бути розстріляною, щоб забрати з Херсону на реабілітацію у Німеччину хвору доньку.

Зі слів Аліси: "Наталі була поранена детонуючою хвилею від РСЗО Град 24 лютого увечері, їй розірвало зовнішнє та внутрішнє вухо, поранення також розповсюдилося в ствол мозку. Вона була непритомна 6 годин. Їй пощастило, що кров вилилась зовні через вухо, це допомогло вижити. Наталі необхідно було евакуювати. Необхідних ліків залишалося на 7днів, то ми вимушені були ризикувати. Я її запитала, чи може вона іти. Наталі відповіла: "Я не можу, але ж піду, то мій шанс врятуватися. Якщо я маю померти, то у тебе на руках у боротьбі, а не сидячи вдома та очікуючи своєї смерті". Наталі знала, що може померти від перевантажень,бо таких поранених транспортують тільки лежачи"

То хто ж вона – тендітна та мужня Аліса Фогель? Вона херсонка, але вже багато років живе в Німеччині. Аліса вивчала психологію людини, і саме ці знання їй допомогли в деяких надскладних ситуаціях під час неодноразового спілкування з окупантами.

У Аліси в руках був великий пакет з медикаментами і  дамська сумочка фірми Marco Polo з великою кількістю косметики. Цю сумку Аліса спеціально взяла, щоб відволікти увагу окупантів від іншого. Так і сталося. Троє російських солдат декілька разів переглядали вміст цієї сумочки, викручуючи помади, заглядаючи у пудрениці, запитуючи у неї про невідомі їм предмети (наприклад, рожевий повербанк), демонструючи свою бестолковість. У цей час Аліса відчувала дуло автомата між лопатками. А старший окупант рився в її телефоні. І саме там, в чехлі смартфона була захована ще одна дуже важлива сімка. Її не знайшли.

Аліса була одягнена у просте  пальто, берет, на ногах швейцарські ботинки для гірського туризму. Саме через ці ботинки рашисти підозрювали, що жінка із спецназу.

Один із окупантів, знайшовши у сумці ось таку візитку львівського хостелу закричав: "Камандір! Ана нє та за каво сєбя видайот. Спєцподраздєлєніє  "ХОСТЕЛ". Аліса від почутого розреготалася, хоч і обстановка була надзвичайно тривожна. Але її правило: не показувати, що ти боїшся, спрацьовувало.

До деяких епізодів із вражаючої історії Аліси Фогель волонтер і друг нашої бібліотеки Євген Вєтров створив ілюстрації з допомогою штучного інтелекту. Цією картинкою штучний інтелект зобразив розповідь про те, як Аліса  йшла вздовж траси, вдалині бачила розбитий Чорнобаївський аеропорт. Російські танки під'їжджали дуже близько,  намагаючись спихнути її з траси в обочину. Далі їхав БТР.  Солдати російської армії, з направленими на жінку автоматами сиділи зверху. Вона повернула голову і сміливо подивилася у вічі окупантам. Вони не вистрілили.

Прийшовши в Херсон Аліса побувала на мітингу протестів проти окупантів. Ось як написала жінка у своєму Фейсбуці: Я сьогодні там, де потрібна найбільше!! Центральна площа Херсона! Мітинг проти окупантів! Вони стоять навпроти нас і їм страшно! Злочинці з мітками Z прикрилися автоматами, БТРом та бетонними блоками, вантажними машинами. Херсонці скандували: “Іди додому, поки живий”, “Слава Україні!”, “Героям Слава!”

"Ми взяли рюкзаки, Наталі маленький з ліками та водою. Я великий з документами, родиними їконами, їхніми дитячими фото - скарб нашої родини, трошки їжі, та вирушили. На вулиці було мінус 10"

Дорога Аліси з хворою донькою Наталкою з Херсона в Миколаїв була ще складнішою. Їх не один раз затримували на блокпостах, забирали документи, хотіли розстріляти, вони дивом пройшли по замінованій території. Наталка, хоч і дуже погано себе почувала, проявила неабияку мужність. Мама називала її дівчинкою- Кіборгом, - цим підтримуючи її силу волі та духу. Коли їх знову оточили окупанти Наталка кинула на землю свій наплічник, і сіла на нього без сил. На погрозу російського військового вона гнівно відповіла, що дуже втомилася і не встане!

Зі слів Аліси: "Нас допитували біля двох годин в кімнаті де ми були серед розбитого скла, один рух і ми поріжемся. Я розгребла трошки скла та посадила Наталі на рюкзак. Після допитів у неї почалися галюцінаціі. Так мозок став захищатися та економити ресурси на виживання. Вона змогла їх свідомістю своєю відкрити, це найскладніше що може людина. Я навіть не могла думати, що люди на таке здатні. Їй було на багато складніше за мене"

І знову слова із Фейсбука Аліси. Це вже історія. “Сьогодні 13.03.22 у нашій родині свято. Ми дісталися Миколаєва, вийшовши пішки з Херсона 11.03.22. Вчора був складний для нас день, ми переходили лінію фронту в Херсонській області в с. Киселівка - с. Благодатне Херсонської області. З Посад-Покровського вже контролюється ЗСУ, у Шевченковому стоять наші війська. Наталі виявила велику мужність, неймовірну стійкість та силу духу. Вранці сьогодні побачивши наших військових вона з неймовірною радістю бігла і кричала - наші!!!! Там за спиною залишилися подих смерті, там за спиною окупована російськими військами територія моєї країни, мого міста“

На долю Аліси Фогель та Наталки Кактус випав цей важкий шлях. Вони сміливо, мужньо та достойно його пройшли. І як зазначила Аліса “сила нашого духу була підкріплена мужністю співгромадян, які скандують на мітингу “Херсон - це Україна!!“,  “Ми разом!! Де б ми не були, громадяни України!“, “Ми Єдина Соборна Україна!“, “МИ РАЗОМ!!!!!! “

 

Всім присутнім було цікаво дізнатися більше про тендітну та мужню Алісу Фогель. То ж з інтересом слухали її розповідь про себе як про модель

та як про хранительку палацу СанСусі у Потсдамі.

Дві години спілкування пролетіли на одному диханні, подарувавши всім масу різних емоцій: захоплення мужністю героїнь, здатністю не втрачати гідність, жартувати і сміятися у надскладних ситуаціях, страх перед випробуваннями, уявивши себе на їхньому місці, захоплення злагодженими діями воїнів української армії, зневага та огида до російських окупантів.

 

Присутні дякували Алісі, що розповіла свою історію, дякували бібліотекарям за організацію такої зустрічі.

І ми всі - українці дякуємо ЗС України за наші ранки, дні і ночі, дякуємо за життя. Чекаємо перемогу! Наближаємо її своїми думками, словами, справами.

Слава Україні!